Знову одне і те ж: прозвучала інформація, що планується кардинальне скорочення державних службовців. А тим часом… народні депутати підвищили собі зарплати (хоч цю інформацію спростували, але...) А на підвищення мінімалки грошей немає…Виходить, усе на часі: і перше, і друге, і третє.
Ідею скоротити кадри можна було б зрозуміти. По-перше, якби вона була обґрунтована, а, по-друге, викидати людей на вулицю у період війни, це щось непорядне. Перед цим було 16 скорочень. Чіткого пояснення ніхто не дає, навіть і не намагаються. Немає грошей… Залізна логіка: для одних вони є, для інших – немає.
У 2020 році уже було скорочення держслужбовців, а також міністерств (із 25 чи 26 зробили 12). Так скорочення міністерств відбулося чи це була імітація? Адже сьогодні знову той же наратив: із 25 міністерств залишити 12, скоротити ¾ працюючих. Просто якісь ілюзіоністи замість Кіо. Результат: скільки було, стільки й залишилося. Але гроші? Так, обіцяли, що зі зміною керівництва митниця даватиме щорічно до 50 мільярдів у «засіки» держави. Митниця є – надходжень немає. А тим часом митникам підвищили зарплату удвічі. Хтось зможе знайти логіку?
Де поділися 90 млн. євро, які ЄС виділив на реформу держслужби. Щось не склалося. А як швидко переорієнтувалися на нардепів. Обіцяли, що їх буде близько 300, а решті – повістки в руки, щоб не зазіхали на зарплату тих, хто воює. І знову не склалося – хто ж проти себе, чи проти підвищення зарплати для себе, улюблених, проголосує?
Трансформація міністерств у період війни – це ми вже бачили у мирний час. Міністерство економіки… аграрної політики, Київську школу економіки сьогодні (у війну) доповнюють «школою протидії дезінформації» і т. д. Держслужбовцям не пояснювали, не пояснюють і не звітують про результати попередньої реформи і, звісно, нинішньої. Що отримає від цього держава? Хто в кінцевому результаті понесе відповідальність за знущання з посадовців, які вірою і правдою служать державі? Не зрозуміло, для чого тоді держслужбовці взагалі? Щоб постійно щось для них придумувати? Можу підказати найлегший спосіб: прибрати їх, як клас. І поставити на цьому жирну крапку.
Можна сказати, чергова спроба системних дій щодо реформування державної служби має усі передумови перетворитися на механічне скорочення, яке комусь хочеться видати за реформу. Це зовсім різні речі. Ми вже спостерігали об’єднання міністерств, перейменування, їх роз’єднання… Так влада створює міністерства, вкладаючи у цю затію нову модель державного управління, на словах,звісно. І так до безконечності.
Якщо говорити про скорочення, то воно передбачає виплати компенсацій звільненим, тож на швидкий варіант виділення на цю мету коштів від держави не слід розраховувати. До речі, жодного разу з боку влади не було представлено розрахунків – « у що це виллється?» Які плюси і мінуси?.
Профспілка виступила проти того, що парламент дозволив звільняти держслужбовців фактично без підстав, а призначати на посади нових без належного конкурсу (можливість працевлаштовувати кумів, братів, сватів). Щодо їхньої фаховості дуже багато питань.
І тут влада не забарилася – накинулася на профспілки: чергові суди щодо майна, щоб не суперечили законодавцям.
Починаючи з 1993 року (часу, коли був прийнятий Закон «Про державну службу»), щорічно щось придумували, щоб звузити повноваження держслужбовців, якось їх принизити, ущемити або просто скоротити. Це планується вже сімнадцяте скорочення. Який маємо результат? Звичайний робітник має більше прав, ніж державний службовець. Його можна без пояснення звільнити, покарати, урешті-решт дати посадовий оклад 5300 грн. Проте щорічно додаються вимоги, не забуваючи вписати про доброчесність чи добропорядність.
Канули в лету розмови про можливість кар’єрного зростання на державній службі – тут аби утриматися. Якось так виходить, що скорочують тих, хто більше розуміється у профільних питаннях, є фахівцем з великої літери. А на їхні місця приймають людей ледь не з вулиці, без будь-якого конкурсу. І призначають на керівні посади. Потім керівники розростаються друзями, знайомими… У що перетворюється державна служба? Так-так, у міжсобойчик.
Аналізуючи дії щодо держслужбовців, напрошується висновок, що вони є піддослідними: їх скорочують, їм заморожують зарплату, штрафують, з них знімають надбавки… Ще, вибачте, під час цих дій змусили б здавати аналізи. Тобто, чомусь прийнято цю категорію тримати у постійному страху чи напрузі. І, незважаючи на це, державні службовці – весь час у навчанні. Пройшли Київську школу економіки, вивчають уроки Української школи протидії дезінформації… І після цього їх – як кажуть, на смітник.
В немилості держави опинилися не тільки працюючі держслужбовці, а й колишні працівники. Усім пенсіонерам виплати по кілька разів на рік зростають, індексуються, крім пенсіонерів-держслужбовців. Обіцяли внести зміни до закону, переглянути пенсії, урешті, індексувати – і щоразу про них забувають. Це ж треба так не поважати старість держслужбовця, щоб розтоптати його право на підвищення пенсії. Де ще є такі ізгої у власній державі?
Ми заявляємо, що є правовою демократичною соціальною державою, але факти свідчать про інше. Десь поділися наші соціальні партнери, аби разом вирішувати складні питання у непростий час – а якщо кожен буде тягнути воза у свій бік, толку не буде. До речі, Президент США дав оцінку співпраці держави і профспілок так: «Завдяки вам забезпечується реальна демократія: ви (профспілки) робите людей щасливими». До сказаного додати просто нічого.
Віктор Федотов,
Голова обкому профспілки працівників
державних установ
