Процес утворення територіальних громад можна порівняти з революцією, адже ламалася стара, звична структура і народжувалася нова. Минув час і стало очевидно, яка громада як себе зарекомендувала, чи свої місця посіли їхні очільники, чи випадкові люди «сіли не у свої сани»? Котком зачепили ці процеси і профспілкові організації.
У тих громадах, де прийшли свідомі, соціально налаштовані керівники, профорганізації відродилися, їхній діяльності ніхто не перешкоджає. Приємно спостерігати за роботою профорганізацій Новомиргородської, Онуфріївської, Добровеличківської та інших громад. Під час реформи їхні голови швидко зорієнтувалися, провели переговори з керівниками і дали нове дихання профорганізаціям.
Повна протилежність - ті громади, керівники яких високо злетіли і не рахуються з інтересами людей. Відповідно тут на дух не переносять профспілки – відкрито забороняють створення профорганізацій, і перешкоджають діяльності там, де вони є. Ось таке полярне ставлення до профспілок. Люди останнім часом теж різко змінилися. І не в кращий бік. До роботи стають нові люди, і не найкращого ґатунку. На жаль, це стосується і профспілок. Залишається тільки дивуватися: як здійснюється їхній підбір чи обрання?
…Ніколи такого ще не було, щоб голова первинної профорганізації (а мова йтиме про первинку Кропивницької районної адміністрації) на зборах трудового колективу висловилася про недоцільність діяльності профорганізації та її ліквідацію. Прозвучало таке гасло: «Я ось виходжу і ви за мною». І це говорить державний службовець, який має подавати протилежний приклад, не бунтівний. Хотілося запитати її, чи читала вона Закон «Про державну службу», Статут профспілки ПДУ»?
Звісно, жодного звіту про роботу первинки у 2020 чи 2021 році не було. Вочевидь, сказати не було що, бо керівником первинки стала випадково і ніяка робота не проводилася.
Виступила також керівник підрозділу, яка перебувала у профспілці ПДУ… один день. І теж сказала, що не вбачає можливості залишатися у профспілці. І - жодного слова про те, чим мала займатися голова профорганізації. Більше того, сама на попередній посаді особисто воювала з іншою профспілкою. Значить, там профспілка чогось добилася.
Цікаво те, що конкретних претензій до профспілки у «глашатаїв» не прозвучало. Чим вона завинила, кого не захистила, що недодала? До себе претензій теж немає. Виходить, це не власна позиція? Хтось є третій. Сама постановка питання суперечить закону «Про державну службу».
В законі сказано: «Державний службовець має право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів». То яка ваша доцільність? Як реалізуєте своє право? Чи замислювалися над тим, хто домагається підвищення зарплати? А самі жодного разу не порушували це питання, сподіваючись, що хтось його вирішить і піднесе на блакитній тарілочці. А хто відстоював стовідсоткову оплату лікарняних, питання відпусток, домігся, щоб звільненню передував не 30-денний термін, а двомісячний? Звісно, профспілка. І петиції про встановлення справедливих зарплат держслужбовців ви не підписували, і в акціях протесту щодо тарифів на комунальні послуги не брали участь. Посилаєтеся на те, що вам не дозволено. А хто про це сказав? Ви навіть не пробували, не намагалися. Легше шукати винного, крайнього, свого роду, «невістку». Усе це робилося без низової ланки, яка не уміє цінувати те, що хтось для неї зробив.
Тут слід нагадати часи, коли голова профкому написала заяву про вступ у профспілку і зобов’язувалася чесно і добросовісно виконувати Статут. Це була своєрідна угода між вами і профспілкою. Якщо у вас немає претензій до профспілки, то шукайте вину в собі. Або тут замішаний хтось третій, який нав’язує свою теорію. І тут виникає питання про кошти, тобто про профспілкові внески.
Поясню детально. У кожній профорганізації відраховують 1 відсоток внесків із зарплати члена профспілки, який ділиться на 2 частини, де 70-80 відсотків залишається на рахунку первинки, а 20-30 відсотків йдуть на діяльність профспілки. Ви витрачаєте свою частку на свої плани, а ми – по договору. Тобто у нас є договір: ми захищаємо на щаблях області та України, а члени профспілки забезпечують підтримку, участь у заходах, подають звернення щодо вирішення конкретних питань. Так складається, що у нашій державі необхідно стукати у всі двері. Що ми і робимо, іноді, з великими труднощами. І ось, як грім серед ясного неба, ставиться питання: поверніть профспілкові внески за 2021 рік. Грубо, але може починати з 1917 року? І знову повернуся до закону про державну службу. До державного службовця вимоги дуже високі. Він має бути взірцем, прикладом для наслідування, еталоном, який виділяється серед інших. Про вас цього не скажеш, дії говорять зовсім про інше.
Щорічно обком профспілки звітує про використання коштів перед членами президії та поширюює інформацію у фейсбуці. Що зроблено останнім часом у профспілці? Зібрано 25 тисяч підписів під петицією «Про встановлення справедливих зарплат державним службовцям». На підставі цього Національною адміністрацією державної служби підготовлено проект для КМУ про затвердження нових розмірів посадових окладів на посадах державної служби, збільшивши їх на 9,3 відсотків, в сумарному виразі – понад 400 грн. Як сказано було, що пропозиція подавалася соціальними партнерами, тобто профспілкою. Це вперше за останні роки. А ви підписували петицію? Є великий сумнів. Хай добиваються інші, а ми скористаємося досягнутим. Звісно, під час військового стану розгляд питання призупинився, але мир обов’язково прийде і все стане на свої місця.
Виникає запитання: чому хочуть стати державними службовцями? Поклик душі чи серця, меркантильні інтереси? Мотивація кожного посадовця рано чи пізно вилізе на поверхню. Як на тих злощасних зборах, які навіть не уповноважені вирішувати питання ліквідації профорганізації. Якщо людина не визріла до членства у профспілці, то навіщо робити з цього піар на загал, ганьбити саму профспілку?
Нагадаю інший приклад, працівники Фортечного управління соцзахисту свого часу вийшли з профспілки, а згодом звернулися до нас з проханням вирішити питання про створення профорганізації. Коли ми дізналися, чим викликаний цей порив, відмовили у проханні, адже мета була курйозна - встановити доплату водієві. А далі вийшла пікантна ситуація: вийшовши з профспілки, працівники продовжують користуватися пільгами за Угодою між Мінсоцполітики і ЦК профспілки, тобто тим, чого ми добилися. А це ж неправильно. Мова йде про надбавки, премії, додаткові відпустки.
В житті – як на довгій ниві, не знаєш, де загубиш, а де знайдеш. Думаю, так звані «розкольники» більше загублять, ніж знайдуть, розпрощавшись з профспілкою. Втішає одне, що у переважній більшості профспілкова родина – це порядні, принципові люди, робота з якими приносить взаємну користь ї задоволення. Радують і такі факти. У перший день своєї роботи екс-голова ОДА написала заяву на вступ до профспілки державних установ, до цього вона перебувала у профспілці працівників АПК. І упродовж своєї роботи не сказала жодного кривого слова про профспілку, цікавилася її діяльністю, рахувалася із соціальними партнерами. Голова Кертисанівської територіальної громади, розуміючи вагу профспілки, перший у своїй громаді написав заяву про вступ у найбільшу за чисельністю і за змістом громадську організацію. На таких людях і тримається профспілка. І сьогодні, у такий тяжкий для країни час, профспілки – українські та міжнародні, стали в одну шеренгу боротьби проти російської агресії.
Віктор Федотов,
голова обкому профспілки працівників держустанов.
