У
період революції робітничий клас вирвав у царського уряду право на об′єднання у
профспілки.
Весною і літом 1905 року почалася
організація профспілок громадських службовців Єлисаветграда.
Проходив процес створення нових
профспілок. До кінця 1905 року діяли в Єлисаветграді профспілки: службовців громадських і інших
організацій, службовців-фармацевтів. Це були виключно цехові організації, які
об’єднували службовців однієї професії.
На
той час не дозволялося об′єднання кількох товариств в одну спілку.
На найбільшому заводі Ельворті працювало
більше 2,0тис. робітників. Профспілки Єлисаветградщини намагалися поліпшити
матеріальне становище трудящих.
Господарі заводу Ельворті, щоб піднести свій імідж серед трудящих,
здійснювали місію меценатів. Вони допомагали робітникам у добудові житла
будівельними матеріалами, давали в кредит кошти з невеликими відсотками і
виділяли гроші на будівництво водопроводу в районі Новомиколаївки.
Сам профспілковий устрій у нашому краї розгорнувся
весною 1917 року.
В березні 1917 року організувалися профспілки: службовців кредитних організацій,
млинових робітників, службовців торгово-промислових підприємств і організацій, Єлисаветградське
відділення Всеросійської учительської спілки земських службовців; у травні –
робітників перукарень, робітників скотобоєнь.
Створені профспілки: службовців і
робітників, службовців урядових і громадських організацій.
Посилилась боротьба між політичними
партіями за профспілки.
