Як би хто не сприймав процес децентралізації влади, він невідворотній і де на «ура», а де зі скрипом він рухається вперед. Важливо зрозуміти цю реформу і, як кажуть, вчасно «вскочити у вагон», та знайти своє місце у цьому процесі, в т.ч. і профспілкам. Соколівська сільська рада Кіровоградського району уже визначилася із створенням об’єднаної громади – залишився останній штрих: провести вибори. Роздумами про готовність номер 1 ділиться голова сільської ради Інна Завірюха.

- Ми пройшли етап формування громади, всі рішення сесій прийняті, дали погодження на об’єднання ще чотири сільради – Іванівська, Карлівська, Назарівська і Вишняківська з адмінцентром у Соколівській сільраді. Так склалося географічно: усі ці села розташовані на одній трасі. Лише Назарівка – осторонь, але ми плануємо навіть в цьому році зробити білий варіант дороги, щоб, коли запрацюємо з новим бюджетом об’єднаної громади, мати сполучення.

- Як виникла ідея об’єднатися?

- Ця ідея виношувалася давно. Загалом у районі ці процеси відбуваються бурхливо. У нас все відбулося спокійніше і простіше: географія допомогла. Було два варіанти: або ми об’єднаємося самостійно, або нам продиктують схему «зверху». Можливо, приєднали б до обласного центру, але там ми могли б розчинитися. Ми вибрали перший варіант. Чи виграємо економічно? Звісно, частина податків повертатиметься, але ж зростуть і видатки. (На утримання перейдуть заклади освіти, культури, медицини). Буде й субвенція, але, як відомо з практики, не стовідсоткова. Тобто, будемо дофінансовувати. А нам потрібно не тільки утримувати громади, а й розвивати, ми тільки з цією метою об’єднуємося, щоб поліпшувати і стан закладів, і життя людей. Якщо в Соколівському клуби і ФАПи відремонтовані, то в сусідніх селах треба ще докласти рук. У нас уже масштаби будівництва, а у сусідів – треба підтримати те, що є. Така перспектива мене не пригнічує. Ми краще будемо розвивати ці села, ніж нас поглине якась інша громада.

- Як сприйняли громади такий варіант реформування?

- По-різному. Це було півтора роки роботи усіх сільських голів громад. Люди побоюються, бо згадують укрупнення колгоспів, коли була центральна садиба і відділки – пасинки. Мовляв, за кожною довідкою доведеться їхати у Соколівське. Проводили збори, пояснювали, що діятиме центр надання адмінпослуг, а в кожному селі працюватиме адміністратор, який обслуговуватиме населення, зв’язок буде через нього. Єдине, що зміниться: буде не сільський голова, а староста з низкою повноважень. А ще в кожному селі працюють місцеві депутати, які вивчають проблеми територій і доносять їх до сесій. Найактивнішими у цьому процесі виявилися Карлівка і Вишняківка – там швидше зрозуміли реформу. Хоча зацікавленість виявили всі села, просто в них довелося більше проводити роз’яснювальну роботу. І з фермерами працювали, і з населенням. Переконували: гірше не буде. В результаті, і згоду, і порозуміння знайшли.

- На яку фінансову допомогу очікуєте, адже новоствореним громадам обіцяють золоті гори?

- Я ще не голова об’єднаної громади, але скажу, посилаючись на власний досвід: особливо на обіцяні золоті гори не очікуємо. За 10 років роботи у сільраді не розраховували на допомогу держави, області чи району, а тільки на власний ресурс. Звісно, будемо вдячні, якщо дадуть кошти – застосування їм знайдеться, але в першу чергу віримо у свої сили. Сільські ради, з якими об’єднуємося, роблять проекти, у які вкладемо надані кошти. Якщо ці кошти і не надійдуть, об’єднання відкриває нам шлях до європейських коштів. Європа звертатиме увагу в першу чергу на об’єднані громади. Уже шукаємо різні програми, щоб увійти в них – чекаємо дату виборів.

- Соколівська сільська рада завжди була самодостатня. Як наповнюєте бюджет зараз?

- Ми знаходимося під обласним центром, тому у нас розмістилося багато приватних підприємств, а це податки. Наприклад, два м’ясокомбінати, столярні цехи, молочне виробництво, АЗС …

Громада буде розвиватись коли будуть не тільки ремонтуватись , а й будуватися заклади соціальної сфери. Зараз закінчуємо проекти на дитсадок і ФАП у Черняхівці і адмінбудівлю у Соколівському. Підготували проект майже на 2 млн. грн на очисні споруди до житлового будинку, який давно був введений в експлуатація, але скиди текли в річку. Це була нагальна проблема і ми нарешті її зрушили з мертвої точки. Завдяки депутату обласної ради Кайдашу, розумінню економічної установи і підтримки ОДА, нам виділяють половину цієї суми, вже пройшов тендер і розпочнуться роботи.

- Яка Ваша найбільша мрія?

- Якщо професійно, то мрію, щоб рівень нашої об’єднаної громади був європейський, аби люди не розчарувалися у своєму виборі й відчули поліпшення, і не через п’ять років, а хоча б через два. Міські жителі, які навіть бувають зрідка в селі чи на дачі, не мають повної картини про сільське життя. Коли ти виходиш і до автобусної зупинки треба йти 5 кілометрів й дитину дорогою завести в дитсадок у гумових чобітках – це важко. Колись тільки говорили про стирання відмінностей між містом і селом, а я про це мрію. І найперше, про дороги і транспортне сполучення. Щоб розвивалася громада, потрібно залучати бізнес. Наприклад, пропоную фермерам створити підприємство по виготовленню пілетів, адже спалюють рештки врожаю, а на цьому можна мати вигоду: і для себе, і для громади. Плюс робочі місця. Плануємо побудувати міні-завод по сортуванню сміття. Хочемо свій геріатричний центр в Ганнинському відкрити. Мрій вистачає. Думаю, за підтримки нинішніх сільських голів Любові Шевченко, Віктора Шевченка, Марії Коханської, Антоніни Дулі нам все вдасться. Я дуже їм вдячна (а також депутатам) за розуміння, вони і зараз з незначними бюджетами гори перевертають, а в одній упряжці зможемо зробити ще більше.

Віктор Федотов,

голова обкому профспілки працівників держустанов