До Дня незалежності України волонтера, директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Світловодського району Дарію Ільїну нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Ця дивовижна жінка взяла на себе титанічну ношу, як професійну, так і громадську та волонтерську. Далеко не кожен зможе очолювати заклад, який обслуговує непростих, часто вередливих, які самі не знають, чого хочуть, літніх людей. Іноді діти не можуть справитися з однією матір’ю чи батьком, а у Дарії Дмитрівни під опікою майже півтори тисячі самотніх, зневірених, зболених бабусь і дідусів, які стали для неї рідними. Її серце вміщає і болі, і проблеми, і скупі радощі підопічних і вона разом з відданою справі командою робить все, аби скрасити дні людської осені, полегшити самотність і вселити надію на краще. Тільки у першому півріччі надано послуги 2400 особам, які конче її потребували.

У терцентрі працюють три відділення. Відділення соціальної допомоги вдома надає пенсіонерам, одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам соціальну послугу догляду вдома. При відділенні працює служба "соціальне таксі”, діє пункт прокату технічних та інших засобів реабілітації.

Назва відділення соціальної адаптації говорить сама про себе. Це і допомога в аналізі життєвих ситуацій, у пошуку шляхів вирішення проблем, у наданні інформації з питань соціального захисту населення; навчання, формування та розвиток соціальних навичок, умінь, сприяння у зміцненні чи відновленні родинних і суспільно корисних зв’язках, участь в клубах за інтересами, активного довголіття... Відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги обслуговує одиноких людей похилого віку, з обмеженими фізичними можливостями, малозабезпечених та багатодітних сімей.

Територіальний центр надає також соціально-педагогічної послуги «Університет третього віку», в якому діють різні факультети - корисних порад, здорового способу життя, мистецький, права, садівництва, літературознавчий. Лекційні заняття проводяться на базі районних ветеранських клубів, у яких сформовані групи слухачів. Такі групи соціальної активності створені при кожній сільській раді.

Події на Сході країни розширили коло обов’язків Дарії Дмитрівни – терцентр почав опікуватися

cім’ями учасників АТО, загиблих учасників АТО та переміщеними з тимчасово окупованої території особами. (Фахівці територіального центру працюють у складі районної мобільної групи,робота якої спрямована на правову, соціальну та економічну адаптацію вимушених переселенців та виявлення їх потреб). Нові підопічні отримують продуктові пакети, одяг, постільну білизну та грошову допомогу за рахунок благодійних внесків та інших джерел фінансування, без залучення бюджетних коштів, а також отримують соціальну послугу догляду вдома та соціальної адаптації.

До воїнів АТО у Дарії Дмитрівни особливе, материнське ставлення. Вона, як ніхто, знає біль втрати – сама отримала похоронку на сина – офіцера, який героїчно захищав цілісність України на Сході.

Після тяжкої втрати не зачерствіло серце матері, а навпаки потягнулося до волонтерства. Її участь у благородних справах не залишилася непоміченою - торік отримала пам’ятну медаль «Волонтер з Україною в серці». В цьому році її нагороджено відзнакою Мінборони - медаллю «За сприяння Збройним Силам України» та орденом «Бойовий волонтер України» за волонтерську діяльність у зоні бойових дій. Це, не рахуючи Подяк командирів військових частин.

Активність Дарії Дмитрівни не має меж. У насиченому графіку викроює час для громадських справ – вже багато років очолює районну організацію профспілки працівників державних установ. І на цьому олімпі вона одна з найкращих профлідерів. Люди їй довіряють і голова райкому профспілки їх не підводить – завжди у перших рядах захисників інтересів спілчан. І профспілкові справи відзначені званням «Кращий профспілковий активіст» та нагрудним знаком Профспілки працівників держустанов України «Відзнака Профспілки».

Її професійна доля складалася досить розмаїто. Перше робоче місце – столяр радіозаводу, потім виросла до контролера ВТК, майстра, інженера меблевої фабрики. Перебуваючи з чоловіком у Німеччині, завідувала офіцерською їдальнею. Повернувшись у рідний Світловодськ, працювала кадровиком, на різних державних посадах. І скрізь її цінують, прислухаються до її мудрих думок. У життєвому калейдоскопі цієї диво-жінки знаходиться місце і для різноманітних хобі. Одне з них – вона завзятий рибалка. Жити у Світловодську і не рибалити – це просто ганьба, вважає вона.